Сейчас онлайн: 3 участника
Всего: 596 участников
Администрация
Lenni, 31Оренбург Администратор
Создай анкету
или
войди через социальную сеть

МОЕМУ РОДНОМУ ДЕМОНУ

Я, мабуть, вже не повернусь,
Бо там, це точно, вже не ждуть....
я не клянуся... не молюсь...
Просто живу.... Як всі живуть...
минуле тільки вечорами
Шепоче знов мені про те,
Що це було, було між нами.
Журба гризе: "Забий... пусте.."
Ким ми були вже не важливо.
Те, що було, було дарма.
Тепер давно вже ти щасливий
А я, а я іще сама.
І повертатись.... ні не варто...
Хоч інколи так тягне знов...
Оте скалічене кохання
Ота забутая любов....
Сміється, мабуть з нас кохання,
Цьому всьому і шлях малий,
Два кроки і одна верста...
Я думала, ти не такий
А виявилось.... Яне та..
Наш час давно уже минув
Любов по-трохи відгула...
Ти демоном моїм не був,
Та й я... святою не була
Кто читал? Поделиться Другие записи автора
1

Комментарии1

0
Иринка, 40 Кропивницкий (Кировоград)
# ×
13 сентября 2010 в 00:12
Ваше имя
Эл. Почта
День рождения
Ваш город
Москва, Россия
Пароль
766677
Перейти к знакомству