Создай анкету
или
войди через социальную сеть

ПРИВІТ...

Життя – і десять годин з тобою,
І сотні років без тебе знов,
Сто злих, холодних розмов з луною,
І десять теплих, живих розмов.

Ось ти прийшов – і щезаєш знову,
А я пригадую уві сні
Такі смішні і такі чудові
Слова, що їх ти казав мені.

Вже цілу вічність тебе немає,
І я, нарешті, сліпа від сліз,
З якогось дива тебе благаю:
Не розмовляй, не приходь, не снись!

Та на порозі зими сумної,
Коли надії розтане слід,
Повіє раптом в душі весною,
І ти до мене гукнеш: Привіт!

І я повірю, що в час негоди,
В годину лиха, у ніч біди,
Якщо я навіть і буду проти,
Мене від вітру закриєш ти.

І сто разів ти помреш за мене,
За десять тихих, простих розмов,
За шум дощу, за вогні зелені,
За цю безглузду, смішну любов.

Не обіцяй, не клянись, не мучся,
І не лякайся – цей біль мине,
Ні, то не серце, то пута рвуться,
Що оплітали усю мене.

Закреслю все, що було до тебе,
Чекати буду сто тисяч літ,
І лиш одного просити в неба:
Щоб пролунало твоє – «Привіт!»

А за вікном мерехтить світанок,
Бринить розмова без слів, без фраз,
Без порівнянь, і без обіцянок,
Без того, що роз’єднає нас.

Я чую руки твої і губи,
Твоє тепло і твоє «Прости…
Прости, що буду чужий і грубий,
Коли наблизиться час піти».

І я приймаю твої умови,
І я лишаюсь біля воріт.
Я просто знаю, що скоро знову
Почую рідне й просте: - Привіт!


Олеся
Кто читал? Поделиться
2

Комментарии2

0
СЕРГЕЙ, 50 Тюмень
# ×
3 августа 2010 в 16:05
Гарно!
0
Лиза, 53 Белгород-Днестровский 3 августа 2010 в 16:14
ДЯКУЮ!!!
Ваше имя
Эл. Почта
День рождения
Ваш город
Чикаго, США
Пароль
622236
Перейти к знакомству